##plugins.themes.bootstrap3.article.main##
Анотація
Поліфенольні сполуки рослинного походження відомі своїм позитивним впливом на організм людини завдяки їхній антиоксидантній, протизапальній, противірусній та ін. діям, але вони мають обмеження щодо використання у якості профілактичних засобів через низький рівень біодоступності, яка зумовлена їхньою хімічною нестабільністю та нерозчинністю у воді. Одним із шляхів підвищення біодоступності поліфенолів є використання різноманітних наноносіїв (ліпосоми, міцели, наноемульсії, комплекси з металами, нано-гелі та ін.). Найбільш часто при розробленні систем для стабілізації та підвищення розчинності поліфенольних сполук використовують біополімери, які відрізняються біосумісністю та біоразкладністю. У цьому контексті некрохмальні полісахариди привертають все більшу увагу дослідників через їхню гастрорезистентність, більшість з них здатні забезпечувати контрольоване вивільнення, адресну доставку та розчинність у воді. Однією з поліфенольних сполук з низьким рівнем біодоступності є куркумін, стабільність якого може бути підвищена за рахунок комплексоутворення з деякими полісахаридами. Дана стаття присвячена обґрунтуванню можливості підвищення стабільності куркуміну за рахунок його комплексоутворення з ксиланом. Ксилан отримували шляхом лужної екстракції зі стрижнів кукурудзи. Комплекс куркуміну з ксиланом отримували рН-керованим методом. Обґрунтовано раціональні умови комплексоутворення. Спектроскопічними методами доведено утворення комплексу куркумін-ксилан, а також збереження структури куркуміну після комплексоутворення. Показано, що куркумін у складі комплексу, має більшу термо- та фотостабільність у порівнянні з вільним куркуміном. Доведено, що комплексоутворення з ксиланом збільшує стабільність куркуміну в умовах in vitro, що імітують шлунково-кишковий тракт людини. Комплекс куркумін-ксилан можливо використовувати як фізіологічно-функціональний інгредієнт у виробництві харчових продуктів та як дієтичну добавку.