Підтримання режимних параметрів в приміщеннях за допомогою систем кондиціювання повітря

Анотація

Стаття присвячена актуальній проблемі підвищення енергоефективності та екологічної безпеки контактних апаратів систем кондиціювання повітря (СКП) за рахунок використання регулярних насадок (РН) із сучасних синтетичних матеріалів. У роботі проаналізовано недоліки існуючих локальних зволожувальних пристроїв (економічні витрати, ризик виникнення хвороби легенів) та традиційних форсункових камер центральних систем кондиціювання (ЦСКП), які потребують постійної роботи насоса. Як альтернативу розглянуто використання плівкових касетних зволожувачів, що дозволяють скоротити час роботи водяного насоса завдяки утриманню вологи на поверхні матеріалу. Проведено порівняльні експериментальні дослідження шести типів регулярних насадок (РН І–VI), виготовлених на основі целюлозних волокон (GLASdek 3), поліетилентерефталату (ПЕТ), полівінілхлориду (ПВХ) та базальтового волокна (Мінпласт). Оцінено їхні ключові геометричні та теплогідравлічні характеристики: питому площу поверхні в одному кубічному метрі (f_к.п), аеродинамічний опір (ΔP) залежно від швидкості повітряного потоку, а також тривалість утримання водяної плівки після вимкнення насоса. Досліджено динаміку зміни температури водяної плівки та розподіл питомої витрати води за довжиною насадки. З урахуванням класифікації проф. А.А. Римкевича за тепловими навантаженнями (від I до IV класу) та методу оптимальних режимів обґрунтовано застосування РН для обробки зовнішнього повітря протягом усього річного циклу в приміщеннях зі значними тепловиділеннями, зокрема в машинних відділеннях та котельнях. На основі отриманих експериментальних даних сформульовано практичні рекомендації: визначено, що насадки з ПЕТ та мінпласту є найбільш оптимальними за своїми експлуатаційними та конструктивними характеристиками для впровадження в секціях зволоження ЦСКП