Grain Products and Mixed Fodder’s

ДИНАМІКА ТА ТЕНДЕНЦІЇ ВИРОБНИЦТВА ЗЕРНА КУКУРУДЗИ В УКРАЇНІ У ДОВОЄННИЙ ТА ВОЄННИЙ ПЕРІОДИ

2026-06-01T18:45:01+03:00

Стаття присвячена аналізу тенденцій, обґрунтуванню проблем та напрямкам посилення обсягів виробництва кукурудзи на зерно в Україні у довоєнний та воєнний періоди. Проаналізовано місце України серед провідних експортерів кукурудзи у світі та динаміку її виробничих показників. Надано оцінку тенденцій урожайності, валового збору та виробництва кукурудзи на зерно в Україні в різних регіонах. Проведено статистичну оцінку взаємозв'язку між площею та врожайністю та площею та валовим збором зерна, а також між врожайністю та валовим збором зерна кукурудзи в окремих регіонах України та за певні періоди вегетації. Проведено статистичну оцінку кореляційних зв'язків між площею, врожайністю та валовим збором у різні періоди вегетації. Особлива увага приділяється порівняльному аналізу результатів виробництва зерна у довоєнний (2013–2021) та воєнний (2022–2025) періоди. На основі отриманих даних розроблено трендові прогнозні моделі розвитку галузі до 2027 року. Охарактеризовано основні проблеми розвитку зернового виробництва в Україні у довоєнний період та у воєнний період країни. Отримані результати свідчать про те, що, незважаючи на виклики воєнного часу, галузь зберігає значний адаптивний потенціал. За результатами кореляційно-регресійного аналізу встановлено високу щільність зв'язку між врожайністю та обсягами виробництва, що підтверджує визначальну роль інтенсифікації технологій у сучасних умовах. На основі побудованих прогнозних моделей (лінійних та поліноміальних трендів) обґрунтовано сценарії розвитку галузі до 2027 року. Згідно з прогнозом, за умови стабілізації логістичних маршрутів очікується поступове відновлення валового тоннажу до рівня 25,6–27,8 млн тонн. Практичне значення отриманих результатів полягає у визначенні ключових факторів, що стримують експорт, зокрема руйнування портової інфраструктури та висока вартість енергоносіїв для сушіння зерна. Сформульовано рекомендації щодо диверсифікації логістичних маршрутів та розширення внутрішньої переробки кукурудзи як інструменту збільшення доданої вартості.

ДОСЛІДЖЕННЯ ЕТАПУ ЛУЩЕННЯ ПЛІВЧАСТИХ ПШЕНИЦЬ

2026-06-01T18:45:01+03:00

У статті наведено результати дослідження впливу початкової вологості зерна та тривалості лущення на ефективність відокремлення квіткових плівок у плівчастих пшениць. Об’єктами дослідження є спельта сорту «Зоря України», зразки спельти німецького походження, зразки спельти угорського походження та полба. Лущення проводили при початкової вологості зерна 13-17 % та тривалості обробки 120-600 с. Технологічну ефективність процесу оцінювали за виходом цілого ядра, залишком нелущеного зерна, часткою подрібненого ядра, виходом борошенця та співвідношенням основних фракцій продуктів лущення. Встановлено, що початкова вологість зерна істотно змінювала характер відокремлення оболонок і ступінь збереження цілісності ядра. Для спельти сорту «Зоря України» при вологості 13 % найвищий вихід цілого ядра отримано при тривалості 360 с, де він становив 66,18-68,04 %, а залишок нелущеного зерна знижувався до 1,04-1,88 %. Подальше подовження лущення до 480-600 с спричиняло збільшення виходу подрібненого ядра до 8,14-10,34 % і борошенця до 4,24-5,72 %, що свідчить про надмірний вплив робочої зони технологічного обладнання на вже лущене ядро. При вологості 17 % для цього сорту вихід цілого ядра зростав до 65,88-67,92 %, проте залишок нелущеного зерна залишався підвищеним і становив 7,18-18,44 % залежно від тривалості обробки. Зразки спельти німецького походження характеризувалися вищою технологічною стійкістю ядра. При вологості 13 % максимальний вихід цілого ядра досягав 70,04-71,46 % при тривалості 360 с, а при вологості 17 % уже при 120 с становив 72,78-74,02 %. Зразки спельти угорського походження забезпечували найкращі результати серед досліджених зразків спельти. При вологості 13 % найвищий вихід цілого ядра становив 71,12-72,34 % при тривалості 240 с, а при вологості 17 % досягав 74,02-75,16 % при 120 с при мінімальному виході подрібненого ядра 1,42-1,68 % і борошенця 0,62-0,82 %. Полба за збереженням цілого ядра наближалася до високоскловидних зразків спельти: при вологості 17 % і тривалості 120 с вихід цілого ядра становив 71,96-73,28 %, а вихід подрібненого ядра і борошенця не перевищував відповідно 1,22-1,46 % та 0,52-0,66 %. Водночас для полби був характерний найвищий залишок нелущеного зерна, що досягав 17,08-18,22 %, через міцніше прилягання квіткових плівок до поверхні зернівки. Отримані результати підтверджують, що підвищення вологості до 15-17 % зменшує подрібнення ядра, але ускладнює повне відокремлення квіткових плівок. Збільшення тривалості лущення знижує частку нелущеного зерна, проте після досягнення раціонального режиму зменшує вихід цілого ядра через зростання частки подрібненого ядра та борошенця. Найважливішими критеріями вибору режиму лущення є скловидність, плівчастість, крупність зерна та початкова вологість. Зразки спельти угорського походження мали найвищу придатність для круп’яного виробництва, тоді як полба потребує ретельнішого вибору умов підготовки зерна через підвищений залишок нелущеного зерна.

РОЛЬ ЗАМОРОЖЕНИХ БОРОШНЯНИХ НАПІВФАБРИКАТІВ У СИСТЕМІ СУЧАСНОГО ХАРЧУВАННЯ

2026-06-04T17:51:10+03:00

У статті здійснено комплексний аналіз ролі заморожених борошняних напівфабрикатів у сучасній системі харчування в умовах глобалізації, урбанізації та трансформації харчової поведінки населення. Визначено, що розвиток сегмента продуктів швидкого приготування та готових рішень для заміни домашнього харчування безпосередньо пов’язаний зі змінами способу життя, дефіцитом часу на приготування їжі та зростанням попиту на продукцію з високим рівнем технологічної готовності. Обґрунтовано, що заморожені борошняні напівфабрикати виконують важливу функцію адаптації харчових систем до сучасних соціально-економічних умов, забезпечуючи поєднання тривалого терміну зберігання, стабільності якості, технологічної зручності та високої швидкості приготування продукції. Проаналізовано сучасні підходи до класифікації заморожених борошняних напівфабрикатів, які включають тістові системи, сформовані вироби та комбіновані багатокомпонентні продукти. Встановлено, що якість таких систем визначається не лише рецептурним складом, але й особливостями структурної організації продукту, станом води, швидкістю заморожування та умовами зберігання. Розглянуто механізми кріодеструктивних процесів, пов’язаних із кристалоутворенням, міграцією води, перекристалізацією льоду та деградацією білково-крохмальної матриці тіста. Визначено, що найбільш чутливими до дії низьких температур є дріжджові та ферментовані системи, для яких характерне зниження газоутримувальної здатності та ферментаційної активності дріжджових клітин. Особливу увагу приділено багатокомпонентним замороженим виробам типу лазаньї, які розглядаються як багатофазні заморожені харчові системи зі складною структурою міжфазних взаємодій. Показано, що деградаційні процеси у таких системах охоплюють руйнування крохмально-білкової структури тіста, денатурацію білків, порушення стабільності соусних емульсій та міграцію вологи між окремими шарами продукту. Обґрунтовано необхідність комплексного підходу до прогнозування текстурних, мікроструктурних та сенсорних змін під час заморожування й повторного нагрівання багатокомпонентних виробів. У роботі систематизовано сучасні міжнародні наукові підходи до підвищення стабільності заморожених борошняних напівфабрикатів. Висвітлено застосування кріозахисних речовин природного походження, гідроколоїдів, білкових інгредієнтів, ферментативної модифікації тіста та інноваційних методів стабілізації структури. Окремо проаналізовано використання методів низькопольового ядерного магнітного резонансу та диференційної скануючої калориметрії для дослідження фазових переходів води, оцінювання мобільності вологи та визначення ступеня кріодеструкції білково-крохмальної матриці. Встановлено, що стан води є ключовим фактором, який визначає структурну стабільність, реологічні властивості та швидкість деградаційних процесів у заморожених системах. Проаналізовано вплив заморожування на харчову та біологічну цінність борошняних виробів. Визначено, що за умов стабільного температурного режиму вміст основних макронутрієнтів залишається відносно стабільним, однак цикли заморожування–розморожування можуть призводити до втрати водорозчинних вітамінів, зміни антиоксидантної активності та модифікації структури крохмалю. Показано, що ретроградація амілози й амілопектину сприяє утворенню резистентного крохмалю та потенційному зниженню глікемічного індексу готових виробів. Узагальнено сучасні тенденції розвитку технологій заморожених борошняних напівфабрикатів у країнах Європейського Союзу, США та Азії. Встановлено, що пріоритетними напрямами досліджень є створення продуктів із натуральним та спрощеним складом, використання природних кріозахисних компонентів, розроблення безглютенових систем, оптимізація енергоефективних режимів заморожування та інтеграція цифрових моделей прогнозування деградаційних процесів. Доведено, що для України перспективним напрямом є створення міждисциплінарних дослідницьких платформ, розвиток методів низькопольового ядерного магнітного резонансу та диференційної скануючої калориметрії, дослідження стабільності багатокомпонентних виробів та адаптація міжнародних технологічних рішень до умов нестабільного холодового ланцюга

КОРМОВА ДОБАВКА З ВИКОРИСТАННЯМ ПІСЛЯСПИРТОВОЇ БАРДИ В РАЦІОНАХ СВИНЕЙ

2026-06-01T22:06:07+03:00

Дослідження присвячене вирішенню науково-практичної проблеми підвищення ефективності використання післяспиртової барди у годівлі свиней шляхом застосування технологічної обробки. Актуальність роботи зумовлена необхідністю зниження собівартості кормів, підвищення рівня засвоєння поживних речовин та розширення використання побічних продуктів спиртової промисловості в умовах обмеженості традиційної кормової сировини. Метою дослідження було обґрунтування доцільності використання сухої післяспиртової барди у складі комбікормів для свиней та розробка технологічного способу виробництва екструдованої кормової добавки на основі кукурудзяної барди. Проведено комплексний аналіз літературних джерел з метою узагальнення сучасних підходів до формування раціонів свиней та оцінки можливостей використання барди як альтернативного кормового інгредієнта. Експериментальні дослідження включали визначення фізико-хімічних і функціональних показників барди різних зернових культур (кукурудзи, пшениці, ячменю та жита), а також оцінку сумішей кукурудзи з кукурудзяною бардою до та після екструзійної обробки. Поживну цінність визначали за вмістом вологи, сирого протеїну, жиру, клітковини, золи, макроелементів та амінокислот. Встановлено, що кукурудзяна барда має найвищу енергетичну цінність, вміст протеїну та найбільш збалансований амінокислотний склад порівняно з іншими видами. Досліджено суміші кукурудзи та барди у співвідношеннях 75:25, 80:20 та 85:15, при цьому оптимальним визначено співвідношення 80:20, яке забезпечує стабільність процесу екструдування та високі поживні характеристики продукту. Екструзійна обробка сприяє суттєвому покращенню якості кормової добавки: підвищенню перетравності білка і крохмалю, зниженню вмісту антипоживних речовин, покращенню санітарних показників і фізичних властивостей (сипкість, об’ємна маса). Розроблена екструдована кормова добавка характеризується задовільними фізико-хімічними показниками та може ефективно використовуватися у годівлі свиней. Розраховані рецептури 1% преміксів для свиней на різних етапах відгодівлі при виробництві повнораціонних комбікормів з використанням сухої післяспиртової барди. Отримані результати підтверджують перспективність застосування екструзії для підвищення кормової цінності барди та ефективності виробництва комбікормів. Використання післяспиртової барди сприяє ресурсозбереженню, утилізації відходів і сталому розвитку комбікормової галузі.

ТЕХНОЛОГІЯ БІНАРНИХ ПРЕМІКСІВ

2026-06-01T18:45:02+03:00

У статті наведено результати розробки та промислової апробації технології виробництва бінарних преміксів для сільськогосподарських тварин і птиці. Проведено аналіз існуючої технології виробництва преміксів продуктивністю 2,5 т/год на комбікормовому заводі ТОВ «Мега Корм» та визначено основні технологічні обмеження, що впливають на однорідність готової продукції, точність дозування компонентів і ефективність використання обладнання. Встановлено вплив фізичних властивостей наповнювачів на процес змішування та ступінь заповнення робочої камери горизонтального змішувача. Розроблена базова суміш з вмістом 0,2% складалася переважно з вапнякового борошна (88,07%) та концентрованої суміші вітамінів A, D3, E, вітамінів групи B, біотину та вітаміну K3. Оцінка якості показала, що всі виготовлені премікси відповідали вимогам чинної технічної документації. Вміст вологи коливався від 2,5 до 6,4%, середній розмір частинок становив 0,43–0,46 мм, а кут природного укосу перевищував 40°, що свідчить про те, що продукцію слід класифікувати як важкосипучі матеріали. Запропоновано нову технологічну схему виробництва бінарних преміксів, яка передбачає використання висококонцентрованих 0,1 % та 0,2 % преміксів-основ (блендів) для подальшого виготовлення широкого асортименту вітамінних, мінеральних і вітамінно-мінеральних преміксів. Технологія базується на розділенні ліній автоматичного та ручного дозування компонентів, застосуванні високоточних вагових дозаторів, системи штрих-кодування та автоматизованого контролю технологічних операцій. Розроблена схема враховує вимоги системи НАССР та стандарту ISO 22000:2018 щодо ідентифікації небезпек, визначення критичних контрольних точок і забезпечення простежуваності виробництва. У виробничих умовах виготовлено дослідні партії бінарних преміксів та визначено оптимальні режими змішування компонентів. Встановлено, що найбільш ефективними параметрами роботи змішувача є тривалість змішування 120 с та частота обертання робочого органу 68 хв??. Досліджено фізичні властивості та показники якості одержаних преміксів. Встановлено, що готова продукція відповідає вимогам нормативно-технічної документації за показниками однорідності, вологості, сипкості та санітарного стану. Використання бінарних преміксів дозволяє підвищити продуктивність виробництва, забезпечити більш рівномірний розподіл біологічно активних речовин у комбікормах, спростити управління рецептурами та знизити виробничі витрати. Результати досліджень свідчать про доцільність впровадження технології бінарних преміксів на сучасних комбікормових підприємствах як ефективного інструменту підвищення якості продукції, зоотехнічної ефективності годівлі та економічної конкурентоспроможності виробництва.