##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##
##plugins.themes.bootstrap3.article.main##
Анотація
Дослідження є комплексною оцінкою рівнів забруднення дезоксиніваленолом (DON) та зеараленоном (ZEA) зразків м’якої пшениці (Triticum aestivum L.) українського походження, зібраних впродовж п’яти маркетингових сезонів у 2020–2025 роках. Загалом було відібрано 1250 зразків відповідно до стандартів GAFTA № 124 та ISO 24333:2009. Кількісний аналіз проведено за допомогою високоефективної рідинної хроматографії в поєднанні з тандемною мас-спектрометрією (LC-MS/MS) з ізотопно-міченими стандартами. Лабораторні випробування проводилися акредитованим випробувальним центром відповідно до DSTU EN ISO/IEC 17025:2019 та Регламенту ЄС 2023/2782. Результати свідчать про те, що загальний рівень забруднення загалом відповідає вимогам Регламенту Комісії (ЄС) 2023/915 та Рекомендації 2006/576/ЄС. Частота перевищення гранично допустимого рівня для DON (1000 мкг/кг) становила 1,2%, з найвищим показником у 2021–2022 маркетинговому році (6,43%). Для ZEA перевищення 100 мкг/кг виявлено у 0,72% зразків. Встановлено, що ризик забруднення DON є вищим порівняно із ZEA, хоча в обох випадках переважна більшість досліджених зразків залишалася в межах допустимих значень. Спостерігалася сезонна мінливість рівнів забруднення, ймовірно, пов'язана з агрометеорологічними умовами. Отримані результати мають практичне значення для експортерів зерна, лабораторій контролю якості, операторів ринку та підприємств зернопереробної галузі, оскільки можуть бути використані для прогнозування мікотоксикологічних ризиків, удосконалення систем внутрішнього контролю та забезпечення стабільної відповідності вимогам міжнародної торгівлі. Результати дослідження підтверджують, що українська м'яка пшениця загалом безпечна щодо згаданих токсинів; проте періодичні перевищення підкреслюють необхідність постійного моніторингу та управління ризиками.
##plugins.themes.bootstrap3.article.details##
Посилання
2. Eskola M., Kos G., Elliott C. T., Hajslova J., Mayar S., Krska R. Worldwide Contamination of Food-Crops with Mycotoxins: Validity of the Widely Cited “25%” Estimate. Critical Reviews in Food Science and Nutrition. 2020. Vol. 60, No. 16. P. 2773–2789. DOI: 10.1080/10408398.2019.1658570.
3. European Commission. The Rapid Alert System for Food and Feed (RASFF) Annual Report 2022. Luxembourg: Publications Office of the European Union, 2023. 120 p.
4. Zhygunov, D. O., & Onishchenko, O. V. (2025). Вміст афлатоксинів та охратоксину А в українській пшениці [Content of aflatoxins and ochratoxin A in Ukrainian wheat]. Naukovi pratsi, 88(1), 2025.
5. Berthiller F., Crews C., Dall’Asta C., Saeger S., Haesaert G., Karlovsky P., Oswald I. P., Seefelder W., Speijers G., Stroka J. Masked Mycotoxins: A Review. Molecular Nutrition & Food Research. 2013. Vol. 57, No. 1. P. 165–186. DOI:10.1002/mnfr.201100764.
6. Zinedine A., Soriano J. M., Molto J. C., Manes J. Review on the Toxicity, Occurrence, Metabolism and Detoxification of Zearalenone. Food and Chemical Toxicology. 2007. Vol. 45, No. 1. P. 1–18. DOI: 10.1016/j.fct.2006.07.030.
7. Voss K. A., Smith G. W., Haschek W. M. Fumonisins: Toxicokinetics, Mechanism of Action and Toxicity. Food and Chemical Toxicology. 2007. Vol. 45, No. 5. P. 722–731. DOI: 10.1016/j.fct.2006.11.007.
8. Tolosa J., Rodriguez-Carrasco Y., Ferrer E., Manes J. Mycotoxin Occurrence in Food and Feed: Toxicity and Analytical Methods. Comprehensive Reviews in Food Science and Food Safety. 2017. Vol. 16, No. 4. P. 578–594. DOI:10.1111/1541-4337.12267.
9. Magan N., Aldred D. Post-Harvest Control Strategies: Minimizing Mycotoxins in the Food Chain. International Journal of Food Microbiology. 2007. Vol. 119, No. 1–2. P. 131–139. DOI: 10.1016/j.ijfoodmicro.2007.07.034.