Grain Products and Mixed Fodder’s

ISSN-print: 2313-478X
ISSN-online: 2411-3921
ISO: 26324:2012
Архiви

ПРОСО ЦІННА ЗЕРНОВА КУЛЬТУРА ДЛЯ ВИРОБНИЦТВА КРУП’ЯНИХ ПРОДУКТІВ

##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##

pdf (English)
Опубліковано бер 11, 2025
DOI https://doi.org/10.15673/gpmf.v25i1.3070

##plugins.themes.bootstrap3.article.main##

S. Sots
Odesa National University of Technology
http://orcid.org/0000-0002-3267-2384
I. Kustov
Odesa National University of Technology
https://orcid.org/0000-0001-7632-1626
O. Voloshenko
Odesa National University of Technology
V. Chehlatoniev
Odesa National University of Technology

Анотація

Просо, будучи однією з найдавніших зернових культур, має широке географічне поширення і є ключовим елементом харчування в багатьох регіонах світу. Його вирощування зосереджене в районах із посушливим кліматом і несприятливими умовами для інших культур. Завдяки своїй невибагливості до ґрунтів і здатності витримувати тривалі періоди посухи, просо стало незамінним джерелом їжі та корму для тварин у багатьох країнах Африки, Азії та частково Європи. Основними регіонами вирощування проса є Західна Африка, Індія, Китай, а також окремі частини Північної Америки, Центральної Азії та Східної Європи. У Західній Африці, наприклад, такі країни, як Нігер, Малі та Сенегал, є провідними виробниками цієї культури. Просо тут є базовою харчовою культурою, з якої виготовляють традиційні страви, зокрема каші та напої. Китай відіграє значну роль у виробництві проса, вирощуючи його як для внутрішнього споживання, так і для експорту. У Північній Америці просо вирощується переважно для кормових цілей, а основними виробниками є США. В Європі просо займає обмежену частину сільськогосподарських угідь, але є кілька країн, де його вирощування набуває популярності завдяки зростаючому попиту на здорове харчування і стійкі до посухи культури. Франція, Італія є основними європейськими країнами, де вирощують просо. Хімічний склад проса робить його унікальною культурою серед зернових. Воно багате на білки, вуглеводи, жири, мінерали та вітаміни. Основу хімічного складу проса становлять складні вуглеводи, які забезпечують організм енергією і повільно засвоюються, що є особливо важливим для підтримання стабільного рівня глюкози в крові. Білок у просі має високу біологічну цінність, містить такі важливі амінокислоти, як метіонін і лізин, яких зазвичай бракує в інших зернових культурах. Крім того, просо багате на корисні жири, зокрема ненасичені жирні кислоти, що сприяють нормалізації рівня холестерину в організмі. Просо містить значну кількість вітамінів групи B, включаючи тіамін (B1), рибофлавін (B2), ніацин (B3) і піридоксин (B6). Ці вітаміни відіграють ключову роль у метаболічних процесах, підтримують нервову систему та сприяють загальному зміцненню організму. Просо також є джерелом токоферолу (вітамін E), що має антиоксидантні властивості та сприяє захисту клітин від оксидативного стресу. Мінеральний склад проса включає значні концентрації калію, магнію, фосфору, заліза, цинку і міді. Ці мінерали важливі для нормального функціонування серцево-судинної системи, кісткової тканини, кровотворення та імунної системи. Особливу увагу заслуговує високий вміст заліза, що робить просо важливим продуктом для профілактики анемії. Наявність антиоксидантів, таких як поліфеноли і флавоноїди, забезпечує протизапальні властивості проса і його позитивний вплив на зниження ризику розвитку хронічних захворювань, включаючи діабет і серцево-судинні недуги

Ключові слова:
просо, типи проса, хімічний склад зерна, масова частка білка, масова частка жиру, масова частка вуглеводна, масова частка вітамінів, круп’яне виробництво, продукти переробки проса

##plugins.themes.bootstrap3.article.details##

Як цитувати
Sots, S., Kustov, I., Voloshenko, O., & Chehlatoniev, V. (2025). ПРОСО ЦІННА ЗЕРНОВА КУЛЬТУРА ДЛЯ ВИРОБНИЦТВА КРУП’ЯНИХ ПРОДУКТІВ. Grain Products and Mixed Fodder’s, 25(1), 7-17. https://doi.org/10.15673/gpmf.v25i1.3070
Номер
Том 25 № 1 (2025): Зернові продукти і комбікорми
Розділ
ЗЕРНО: ТЕХНОЛОГІЯ ТА ЯКІСТЬ

Посилання

1. Baltensperger, D.D. (2002). Progress with proso, pearl and other millets. Trends in New Crops and New Uses, 100, 100-103.
2. Lu, H., Zhang, J., Liu, K.-b., Wu, N., Li, Y., Zhou, K., Ye, M. (2009). Earliest domestication of common millet (Panicum miliaceum) in East Asia extended to 10,000 years ago. Proceedings of the National Academy of Sciences, 106(18), 7367-7372.
3. Fuller, D.Q. (2006). Agricultural origins and frontiers in South Asia: a working synthesis. Journal of World Prehistory, 20(1), 1-86.
4. National Research Council. (1996). Lost Crops of Africa: Volume I: Grains. Washington, DC: The National Academies Press.
5. Obilana, A.B. (2017). Millets: Value-Added Products and Their Benefits. Cereal Foods World, 62(6), 278–283. DOI: 10.1094/CFW-62-6-0278
6. Nedelnik, J., & Cerkal, R. (2016). Production and Utilization of Millets and Pseudocereals in Europe. Emirates Journal of Food and Agriculture, 28(1), 66–74. DOI: 10.9755/ejfa.2015-05-259
7. Kumar, A., Tomer, V., Kaur, A., Kumar, V., Gupta, K. (2018). Millets: A Solution to Agrarian and Nutritional Challenges. Agriculture & Food Security, 7(1), 31. DOI: 10.1186/s40066-018-0183-3
8. Bhat, B.V., Reddy, C.R. (2017). Impact of Climate Change on Minor Millets in India. International Journal of Current Microbiology and Applied Sciences, 6(9), 2889–2896. DOI: 10.20546/ijcmas.2017.609.356
9. Amadou, I., Amza, T., Kamara, M. T. (2016). Millets: Nutritional Composition, Some Health Benefits and Processing—A Review. Food Science and Quality Management, 56, 33–42.
10. Kalinichenko, A., Kalinichenko, O. (2019). Environmental and economic aspects of millet production in Ukraine. Ukrainian Journal of Ecology, 9(3), 45–50. DOI: 10.15421/2019_723
11. Averchev, O.V., Nikitenko, M.P. (2021). Rynok prosa v Ukraini. Averchev, O.V., & Nikitenko, M.P. (2021). Analiz vyrobnytstva prosa v Ukraini. Khersonskyi derzhavnyi ahrarnoekonomichnyi universytet.
12. The Register of plant varieties suitable for distribution on the territory of Ukraine Available from:https://minagro.gov.ua/file-storage/reyestr-sortiv-roslin
13. Kroshko, GD (1998). Rules for organizing and maintaining the technological process at the mill factories. K .: WIPOL.
14. Adekunle, D. A., Abiodun, A. A., Olanipekun, S. F. (2020). Nutritional composition and potential health benefits of millet varieties. Journal of Food and Nutrition Research, 9(4), 251-258. https://doi.org/10.12691/jfnr-9-4-5
15. Amadou, I., Gounga, M. E., Le, G. W. (2019). Millets: Nutritional composition, some health benefits and processing—A review. Emirates Journal of Food and Agriculture, 31(1), 12-23. https://doi.org/10.9755/ejfa.v31i1.23951
16. Singh, A., Kumar, A., Singh, S.K. (2021). Proximate and amino acid composition of millet varieties with high protein content. International Journal of Food Properties, 24(3), 317-332. https://doi.org/10.1080/10942912.2021.1873035
17. Subramanian, R., Kumaravel, P. (2022). Evaluation of protein and amino acid content in small millet varieties. Asian Journal of Agricultural Research, 16(2), 93-102. https://doi.org/10.3923/ajar.2022.93.102
18. Li, Y., Han, L., Li, X. (2022). Fatty acid composition and nutritional value of millet grains: A comparative analysis of different species. Food Chemistry, 374, 131631. https://doi.org/10.1016/j.foodchem.2021.131631
19. Adekunle, A.A., Tunde, M.A. (2020). Evaluation of lipid content and fatty acid profiles in millet varieties: Implications fordietary health. Journal of Food Science and Technology, 57(5), 1557–1567. https://doi.org/10.1007/s13197-019-04218-8
20. Elbashir, M.E., Idris, A.H., Ahmed, I.M. (2019). Comparative study of the nutritional composition of yellow, white, and red millet. International Journal of Food Sciences and Nutrition, 70(8), 923–931. https://doi.org/10.1080/09637486.2019.1638154
21. Chandra, D., Chandra, S., Sharma, A.K. (2018). Review of Finger Millet (Eleusine coracana) Potential as a Food Source and Recent Advances in its Processing. Food and Nutrition Bulletin, 39(1), 18–26. https://doi.org/10.1177/0379572117749997
22. Taylor, J.R.N., Kruger, J. (2016). Millets: Their Processing and Utilization in Cereal Foods. In Wrigley, C., et al. (Eds.), Encyclopedia of Food Grains (pp. 312–323). Academic Press. https://doi.org/10.1016/B978-0-12-394437-5.00136-4
23. Liu, Y., Tian, J., Song, J. (2022). Physicochemical and structural properties of starches isolated from different millet species. International Journal of Biological Macromolecules, 220, 800–807. https://doi.org/10.1016/j.ijbiomac.2022.06.152
24. Taylor, J.R.N., Schober, T.J., Bean, S.R. (2006). Novel food and non-food uses for sorghum and millets. Journal of Cereal Science, 44(3), 252–271. https://doi.org/10.1016/j.jcs.2006.06.009
25. Singh, P., Singh, U., Gupta, H. (2017). Nutritional aspects of small millets: Potential as functional foods. Journal of Food Science and Technology, 54(5), 1085–1093. https://doi.org/10.1007/s13197-017-2533-8
26. FAO. (1995). Sorghum and millets in human nutrition. FAO Food and Nutrition Series, No. 27. https://www.fao.org/3/t0818e/t0818e00.htm
27. Mahajan, P.B., Sharma, R.K. (2014). Mineral composition of sorghum and millet grains. Journal of Food Science and Technology, 51(3), 402–406. https://doi.org/10.1007/s13197-011-0490-0
28. Schober, T.J., Bean, S.R. (2015). The role of millets in global food security. Cereal Chemistry, 92(2), 191–199. https://doi.org/10.1094/CCHEM-05-14-0110-F
29. Kamboj, A.P., Gupta, S. (2020). Evaluation of macro and micro mineral composition of traditional millets. International Journal of Advanced Research in Biological Sciences, 7(3), 59–67.