##plugins.themes.bootstrap3.article.main##
Анотація
В матеріалах статті викладені особливості застосування ультрафіолетових світлодіодних систем у промисловості, запропоновано рішення їх використання у зернопереробній та комбікормовій промисловості. Ультрафіолет є добре дослідженим і вживаним засобом знезараження та дезінфекції поверхонь, повітря, води та харчових продуктів. Зазвичай застосовується ультрафіолетове випромінювання дальнього спектру (UVC) з довжиною хвилі 254 нм, що відповідає піку поглинання хвильової енергії ДНК живої клітини. Існує математичний механізм розрахунків параметрів випромінювання відносно його впливу на мікроорганізми: крива загибелі мікроорганізмів залежно від наростання отриманої дози випромінювання та формули взаємозв’язку трьох основних параметрів (доза, потік випромінювання та тривалість опромінення). Зазвичай використовують ультрафіолетові лампи (трубки), на основі яких розроблено велику кількість випромінювачів для різних потреб. Існують і випромінювачі для знезараження зерна та комбікормів, але лише поза виробничими лініями. Безпосередньо на виробничих лініях ультрафіолетове опромінення не застосовується. Однак за його допомогою можливо знизити мікробне навантаження комбікорму або харчового продукту до затарювання або фасування готового продукту. Для цієї мети можна використовувати ультрафіолетові світлодіоди, наявні сьогодні на світовому ринку. Однак їхнє використання стикається з труднощами: світлодіоди випромінюють хвилі більшої довжини, ніж лампи (275 нм), що потребує збільшення тривалості опромінення, небажаного для промислової обробки продуктів безпосередньо на лінії. Однак малий розмір світлодіодів дозволить встановлювати їх на зернопереробних та комбікормових виробництвах всередині обладнання (магнітних сепараторів, самопливів та ін.) з відповідним захистом від пошкодження матеріалом, що рухається. Крім цього, підвісні опромінювачі будь-якої конфігурації можна розміщувати над стрічковими транспортерами, що рухають матеріал з певною швидкістю. Такий підхід потребуватиме певних заходів щодо контролю ефективності опромінення (мікробіологічні дослідження) та захисту персоналу від шкідливого впливу ультрафіолетових променів (індивідуальний та колективний захист, вимірювання інтенсивності випромінювання).